РОЗКРІ́Й, кро́ю, ч.

1. Дія за знач. розкро́їти, розкро́ювати. Розкрій пиломатеріалів на чорнові [заготовки] є відповідальною операцією, де треба економічно витрачати деревину (Стол.-буд. справа, 1957, 209); На швейній фабриці.. впроваджено електронно-обчислювальну машину для розрахунку розкрою тканини (Роб. газ., 15.II 1966, 1).

2. крав. Те, що розкроєне; розкроєний і підготовлений для пошиття матеріал. Робітниці з голками посідали над розкроями ватних солдатських кацавейок (Смолич, Мир.., 1958, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 716.