РОЗКРЯЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКРЯЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., спец. Розпилювати впоперек стовбури дерев. Із зрубаних дерев ще в лісі зрізують вершини і гілля.. Там на спеціальних площадках їх розкряжовують за допомогою електропилок (Стол.-буд. справа, 1957, 53); Дерево повалено, очищено від сучків. Лишилось розпиляти його на куски — розкряжувати, як говорять лісоруби (Веч. Київ, 20.XII 1967, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 718.