РОЗКРИ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкриши́ти. *Образно. Між хмарами бавилось у жмурки сонце; коли воно вискакувало на чисте плесо, тоді по золотистій рівнині густо пливли тіні розкришених хмар (Стельмах, II, 1962, 274).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 716.