РОЗКРЕ́СЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкре́слити. Розкресленим на квадрати виглядав цей чистий і акуратний закордон (Полт., Повість.., 1960, 398); Чітко розкреслена геометричним орнаментом біла стіна дзвіниці справді доповнює композицію, створює відчуття довершеності і повної гармонії (Наука.., 10, 1967, 10); // у знач. прикм. На аркушиках блокнота — розкреслені схеми, а під ними внизу — пояснення маршруту (Гончар, III, 1959, 276); Андрій то мовчки щось креслив теслярським олівцем на дошках, то вмикав пилу і сунув їй у гострі зуби вже готові, розкреслені дошки (Збан., Курил. о-ви, 1963, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 712.