РОЗКРА́ШЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до розкра́си́ти. Видовище могутнього криголаму [льодоходу] заполонило його всього. Вже не криничанські, а чиїсь далекі.. поламані ополонки, порвані на шмаття стежки та снігові, розкрашені буряковим квасом баби пропливали перед очима (Гончар, II, 1959, 202); // у знач. прикм. На ганку, на розкрашеній, різаній лавочці, сидить двоє їх, — молодий муж і молода жона (Фр., VIII, 1952, 282).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 712.