РОЗКОШІ́ТИ, і́є, недок., рідко. Ставати більш розкішним, пишним. Коси у їх [дівчат] розкошіють (Барв., Опов., 1902, 293).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 711.