РОЗКОШЛА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., перех., розм. Те саме, що розко́шлати. Брат розкошлатив рукою білявий Юрків чуб (Коз., Вибр., 1947, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 711.