РОЗКО́СИНА, и, ж.

1. Косий розріз очей. Малий [Гаркуша], але бравий: манишка на всі груди, сивий смушок на голові, очі з хижуватими розкосинами (Гончар, Таврія, 1952, 34).

2. Те саме, що косоо́кість. З саней зіскочив молодий червоноармієць у сірій шинелі, в будьонівці. Погляд його чорних, з ледь помітною розкосиною очей палав гнівом (Збан., Сеспель, 1961, 305).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 709.