РОЗКО́СИЙ, а, е.

1. Який має косий розріз (про очі). Ледь примруженими, по-східному трохи розкосими очима.. він дивився сторожко у штормову далину (Збан., Сеспель, 1961, 4).

2. Який має розкосість (у 2 знач.). Вискочив маленький розкосий хлопчик, голий до пояса, і притулився до дошки спиною (Донч., VI, 1957, 412).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 709.