РОЗКОПИ́РСАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розкопирса́ти. Лінія фронту була, наче широка ораниця, розкопирсана, порита смугами окопів, подовбана вирвами від снарядів (Смолич, Мир.., 1958, 400); *Образно. Стара виразка, розкопирсана нечистими руками, защеміла в Чіпчинім серці (Мирний, II, 1954, 270); // у знач. прикм. Місяць заливає химерним світлом розкопирсаний вигін комуни (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 708.