РОЗКЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКЛЕПИ́ТИ, клеплю́, кле́пиш; мн. розкле́плять; док., перех., розм. Розплющувати (очі), розтуляти повіки. Чую, очі мені розкліплюють (Сл. Гр.); Пересилюючи різь в очах, Надійка розклепила повіки і здивовано повернула голову на той голос (Коз., Листи.., 1967, 232).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 704.