РОЗКИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Почати часто кивати (у 1, 2 знач.). Вона жваво вхопилась за сватання: «Що з того буде, що ви головами розкивалися? Добре діло — доводьте ж йому краю!» (Вовчок, І, 1955, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 694.