Про УКРЛІТ.ORG

розказувати

РОЗКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКАЗА́ТИ, кажу́, ка́жеш, док., перех. і без додатка, про кого — що, рідко за кого — що. Розповідати, описувати, викладати що-небудь побачене, почуте і т. ін., повідувати, повідомляти про когось, щось. Сидить [Маруся] смутна і невесела, і нічого про весілля не розказує (Кв.-Осн., II, 1956, 37); Тяжко, нудно розказувать, А мовчать не вмію. Виливайся ж, слово-сльози (Шевч., І, 1951, 86); Стара бабуся було розказує нам, дівчаткам, прядучи вовну, а ми, звісно, наче тобі душею всяке слово вбачаємо, як то колись було (Вовчок, І, 1955, 49); Їй стало чудно, що вона розказує за себе хлопцеві, котрого побачила вперше (Н.-Лев., II, 1956, 175); [Любов:] Мені снилось, що я була щаслива, дуже щаслива, я була з тобою і розказувала тобі своє життя (Л. Укр., II, 1951, 92); — Мій покійний дід розказував, що одного разу заїхали до нього цигани ночувати (Тют., Вир, 1964, 15); Розкаже [Шура], як марно шукала його по сибірських госпіталях (Гончар, III, 1959, 180); Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? (Тич., І, 1957, 5); // Розповідати що-небудь по пам’яті (байку, казку і т. ін.). Марина почала розказувати Гриця. У хаті стало так тихо, хоч мак сій, тільки голос Марини роздавався, передаючи слова пісні (Мирний, III, 1954, 182); Я хочу байку розказати (Гл., Вибр., 1951, 39); Розкажу дружині вірній, Приклонившись до рамена, Казку мовою простою… (Рильський, II, 1960, 50); * Образно. Шумлять мені пісню дерева, Розказує казку трава (Олесь, Вибр., 1958, 388); // Переказувати, викладати зміст роману, оповідання, фільму і т. ін. Завтра починаю нове оповідання, яке буде називатися «Подарунок на іменини». Зміст розкажу потому (Коцюб., III, 1956, 415); // Пояснюючи, описувати прикмети, деталі чого-небудь. Пішов собі чоловік тою тропою, що розказала жінка (Мирний, І, 1949, 131); // у знач. вставн. сл. Уживається як посилання на чию-небудь розповідь або на якесь писемне джерело. — Он, розказують, на Красногорку напали розбишаки… (Мирний, І, 1949, 390); Колись отак, розказує легенда,— Хустиною святая Вероніка Зібрать хотіла сльози й піт Христа (Л. Укр., І, 1951, 210).

Не мо́жна сло́вом розказа́ти, ані́ перо́м описа́ти див. перо́; Ні в ка́зці розказа́ти, ні перо́м описа́ти — незвичайний, чудовий. — Там є така чудесна дитяча кімната, що ні в казці розказати, ні пером описати (Бурл., Напередодні, 1956, 221); По́вну то́рбу розказа́ти — багато повідати. Я ж кажу, що від усього зна: і від пристріту, і переполоху, і трясці, і любощів, і від перелогів. І не криється баба: тільки зачепи — вона тобі повну торбу розкаже, аби підхвалили (Дн. Чайка, Тв., 1960, 25); Розка́зувати (розказа́ти) свої́ми слова́ми — докладно переказувати зміст чого-небудь. [Орлюк:] Я не хочу, щоб ти була на суді.. Я все розкажу тобі своїми словами (Довж., І, 1958, 373); Розка́зувати (розказа́ти) сім мішкі́в греча́ної во́вни, жарт. — говорити дурниці, нісенітниці. Вона й на хвилинку не вгавала, .. розказувала сім мішків гречаної вовни (Коцюб., І, 1955, 63); Розказа́ти [, що] на вербі́ гру́ші [росту́ть] див. гру́ша; Чо́ртові (ді́дьку, ба́тьку) ли́сому розкажи́ див. ли́сий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 689.

вгору