РОЗЗУ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до роззу́ти.

* Образно. Так, це роззута гітлерівцями Україна. Це наша Україна, розтерзана, пограбована мати (Довж., III, 1960, 56).

2. у знач. прикм. Без взуття на ногах; босий. Роззуте, голе та слабе Тиняється хлоп’я (Граб., І, 1959, 479); Із хат.. вибігала роззута.. дітвора (Стельмах, I, 1962, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 680.