РОЗЖАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., рідко, РОЗЖА́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм.

1. Те саме, що розжало́блювати 1. А коли серед гвалту гидкого І дівоча сльоза забринить, — То вона не розжалить нікого (Стар., Вибр., 1953, 56).

2. Розтривожувати, хвилювати серце, душу і т. ін. Най я довше не думаю, най серця не розжаляю (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 677.