РОЗЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., заст. Позбавити кого-небудь попереднього звання, чину. — Три тижні ходив у єфрейторах. А потім мене розжалували (Мушк., День.., 1967, 67); // Понизити на посаді; позбавити попередньої посади. З козачків розжалували його в пастухи (Мирний, IV, 1955, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 677.