РОЗДІ́ЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. розділи́ти, розділя́ти. Копенгагенський конгрес прямо осудив розділення професійних спілок за національностями (Ленін, 24, 1972, 284); Мати безмірно рада листуванню з донькою, пише, що приїде, як тільки попродає дещо з того, що залишиться їй після розділення майна з чоловіком (Автом.., Щастя.., 1959, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 665.