РОЗДУ́МЛИВО, присл. Роздумуючи над чимсь, міркуючи про щось. Як пильно дивиться широка й тісна лава людей, як уважно й роздумливо слухає! (Мас., Під небом.., 1961, 24); — Весілля в мене сьогодні, — роздумливо сказав Семен Крутояр (Собко, Біле полум’я, 1952, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 673.