РОЗДРА́ЗНЮЮЧИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до роздра́знювати.

2. у знач. прикм. Те саме, що роздра́жнюючий 2. Вона сміялась роздразнюючим сміхом, а я чула, як мені підступала кров до лиця (Коб., І, 1956, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 669.