РОЗДО́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який розкинувся, розмістився на великій площі; широкий, просторий. Ходили чумаки по роздольних землях України з прегордим почуттям заслуженої до себе поваги (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 26); Завершенням їхньої екскурсії була Нова Каховка, славетне молоде місто з могутньою греблею гідростанції, з роздольним гоголівським Дніпром (Гончар, Тронка, 1963, 171).

2. Який звучить широко, розноситься на велику відстань. Люблю тебе [Росія], як вірний син: твою ясну, багату мову, роздольний плин твоїх билин (Уп., Вітчизна миру, 1951, 59); *Образно. Прийшла в рух строкова Таврія, піднята на ноги роздольним металевим хором (Гончар, Таврія, 1952, 423).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 668.