РОЗДО́Л, у, ч.

1. Те саме, що роздо́лля 1. За Россю, на роздолі, попід горами й по долинах розсипались, як та череда, невеличкі біленькі міщанські хатки (Н.-Лев., І, 1956, 52); Чорні роздоли ріллі під майбутній врожай залягли безмежно до горизонтів (Смолич, День.., 1950, 141).

2. діал. Долина. Скоро виїдете за село, то так роздолом і їдьте (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 668.