РОЗДЕБЕ́НДЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. і без додатка, діал. Знічев’я розмовляти. Спокійненько роздебендювали молодчики, і роздебендювали б, якби хлопці не підняли гвалту (Свидн., Люборацькі, 1955, 195); Старші, батьки родин, пили й роздебендювали про політику (Фр., VIII, 1952, 70); // Займатися балачками. — Хоч ви не каркайте. Не тямите нічого, то й не роздебендюйте (Стельмах, І, 1962, 388).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 663.