РОЗДВО́ЄНО, присл. У стані внутрішнього розладу. Якийсь черв’як точить йому серце, і почуває він себе роздвоєно (Цюпа, Три явори, 1958, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 663.