Про УКРЛІТ.ORG

розгуканий

РОЗГУ́КАНИЙ, а, е, рідко.

1. Який вийшов з нормального стану. Нерви такі розгукані, що їх не можна опанувати (Стеф., III, 1954, 227).

2. Який розбушувався, розігрався (про явища природи). Мов розгукана буря, впали на них [монголів] тухольські молодці (Фр., VI, 1951, 85); Черемош гуде, грізний, дужий, розгуканий (Круш., Буденний хліб.., 1960, 392).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 660.

вгору