Про УКРЛІТ.ORG

розгрузлий

РОЗГРУ́ЗЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до розгру́знути; // у знач. прикм. Маленьке, сіре, заплакане віконце. Крізь його видко обом — і Андрієві і Маланці, як брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани (Коцюб., II, 1955, 32); Біг [вітер], поспішав розгрузлими городами, наштрикнувся на гострого сучка. І тепер шаленіє, квилить, плаче між дерев (Мушк., Серце.., 1962, 190).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 658.

вгору