РОЗГРИМІ́ТИСЯ, ми́ться; мн. розгримля́ться; док., розм. Почати гриміти сильно, безперестанку. Розгримілися громи — і земля під пшеницями задрижала (Черемш., Тв., 1960, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 657.