РОЗГО́РНУТИЙ, РОЗГО́РНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгорнути. Листи лежали розкидані й розгорнені, ніби закликали його приступити до них, довідатися одразу про все (Епік, Тв., 1958, 101); Стоїть пам’ятник командирові — велика статуя з командорською патерицею в правиці, а лівицею оперта на меч з розгорненим над держалном меча сувоєм (Л. Укр., III, 1952, 390); Мати якусь мить ще тримає руки розгорнутими (Гончар, Людина.., 1960, 51); Як східний вітер, він прилинув благовісно І, вітром цим розгорнутий, пала Маленький прапор наших серць [сердець] (Бажан, Роки, 1957, 214); Орест хутко бере книжку, що лежить на столі розгорнута (Л. Укр., II, 1951, 30); Дослідницька робота над пожовтневим фольклором, зокрема фольклором міським та робітничим, ще не розгорнута у нас на належну широчінь (Рильський, IX, 1962, 213); // розго́рнуто, безос. присудк. сл. Ближчими днями було розгорнуто на плацдармі роботу по ліквідації неписьменності серед червоноармійців (Гончар, II, 1959, 342).

2. у знач. прикм. Випрямлений, розправлений. В одному місці Рубін побачив на ній [огорожі] латку з старого валянка, в другому таку ж саму латку з розгорнутого циліндра великої консервної банки (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22); Вона підходить до стіни з розгорнутим кожухом (Стельмах, II, 1962, 393); // Розкритий, відкритий (про зошит, книжку, лист, газету і т. ін.). Ломицький сидів, підперши голову, і смутно дивився на розгорнутий, тільки що прочитаний лист од давнього товариша (Н.-Лев., VI, 1966, 89); Близько стола висіла на стіні запилена скрипка і смичок над пюпітром з розгорнутими нотами (Л. Укр., III, 1952, 582); Над розгорнутою підшивкою газет схилилася Мирослава Супрун і щось виписувала собі в блокнот (Головко, II, 1957, 538); Пані, одпустивши прикажчика, ключницю та покоївок, сиділа над розгорненим зшитком, де заносила.. свої заміри (Дн. Чайка, Тв., 1960, 73).

3. у знач. прикм. Який розпустився, напнувся, майорить у повітрі (про прапор, вітрило і т. ін.). Він стояв рівно, наче в строю на кораблі перед розгорнутим прапором (Кучер, Трудна любов, 1960, 473).

4. у знач. прикм., перен. Який розкинувся на певну відстань; розташований у певних межах. Ген-ген лише маячить уже тік край села. Ближче — розгорнутий широко степ (Головко, І, 1957, 351).

5. у знач. прикм., перен. Який характеризується великими масштабами. Сільрада обернулася на оперативний штаб розгорнутого наступу на віковічні традиції селянської обмеженості (Епік, Тв., 1958, 208); У здійсненні програми розгорнутого будівництва комуністичного суспільства все більше зростають роль і значення науки і техніки (Ком. Укр., 8, 1962, 22); // Якому властива деталізація; розширений, розвинутий. З цілком поважних причин Саїд Алі Мухтаров прибув на засідання уже в час обговорення розгорнутої ухвали обкому про організаційні заходи на допомогу будівництву (Ле, Міжгір’я, 1953, 46); Окремою формою розгорнутої метафори є повна персоніфікація — уособлення (Рад. літ-во, 7, 1965, 37); Велика роль народу в «Арсеналі» [опері Г. Майбороди], а звідси — провідне значення розгорнених хорових сцен і епізодів (Мист., 2, 1961, 29).

6. у знач. прикм. Розміщений уздовж ліній фронту. Проти них колоною у розгорнутому строю йшли курсанти (Скл., Легенд. начдив, 1957, 73); Іващенко наказав підсилити флангову охорону й розгорнутим загоном рушити на землянки (Сміл., Зустрічі, 1936, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 653.