РОЗГО́НИСТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. розго́нистий. Підходить [Лукія Назарівна] до робітників, здоровкається. В рухах, у мові є якась природна гідність, розгонистість (Гончар, Тронка, 1963, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 653.