РОЗГАРЯЧКО́ВАНИЙ, а, е, діал. Розгарячений. Стояла [Мотря] з палаючими очима, розгарячкована, небезпечна у своїй готовності засудити, не вислухавши виправдання (Вільде, На порозі, 1955, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 647.