РОЗГАРЯЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і РОЗГАРЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗГАРЯЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док.

1. рідко. Робитися дуже гарячим, сильно нагріватися (про предмети); // Дуже зігріватися (про людину). Розгарячилася [Надія] після чарки, розрум’янилась (Баш, Надія, 1960, 75).

2. перен. Приходити в збуджений стан, гарячитися. Пустили на голоси: вибрали Чіпку. Далі, розгарячившись, вибрали Саєнка в губернські гласні (Мирний, І, 1949, 383); [Вітровий:] Я розгарячився на зборах і сказав, — не приймаєте мій план, тоді зніміть мене з заступника голови (Корн., II, 1955, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 646.