РОЗГАЛУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГАЛУ́ЗИТИ, у́жу, у́зиш, док., перех.

1. Випускати, утворювати пагони, галузки, бічні корінці і т. ін. (про рослини). Ефективність дворічного використання трав’яних полів уже давно відома. За два роки трави встигають добре розгалузити коріння, нагромадити в землі багато поживних речовин (Оров., Зел. повінь, 1961, 30).

2. Відводити вбік від основної частини, від головного напряму.

3. Ділити на частини, відділи (організацію, установу і т. ін.); // Створювати напрям, галузь чого-небудь (науки, виробництва, мистецтва і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 644.