РОЗГА́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розгада́ти 1, 2. Вишневецький припинив свій розгаданий противником наступ (Ле, Наливайко, 1957, 60); — Прийде такий час, що таємниці всесвіту, — Улас показав рукою в небо, — будуть розгадані (Тют., Вир, 1964, 41); Помираючи, Федір Кузьмич залишив зашифровані папери, які мали, як говорив він, відкрити його таємницю. Наскільки відомо, шифр їх не розгаданий (Наука.., 10, 1965, 16); // розга́дано, безос. присудк. сл. Він догадувався, чого Рубан разом з Семеном навідувалися сюди. Певне, його намір розгадано, але Філька тепер уже не міг зупинитися на півдорозі (Шиян, Баланда, 1957, 109); Зам, звичайно, не підозрівав, що його маневр розгадано, і продовжував мовчати (Тют., Вир, 1964, 147).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 643.