РО́ЗВІ́Й¹, ро́зво́ю, ч., заст.

1. Розвиток. [Олеся:] Я хотіла б кожній своїй думці дати розвій і напрямок (Кроп., II, 1958, 267); Духовні цінності завше визначали рівень історичного розвою суспільства (Літ. Укр., 3.VІІІ 1968, 2).

2. Розпускання (дерев). Командування загону, разом з ревкомом, поспішало до розвою дерев будь-що ліквідувати невловиму банду (Цюпа, Три явори, 1958, 17).

3. Розквіт (сил). Ще пісня у серці мов зерно в ріллі, А ти вже, як вітер, увесь в непокої, І зморшка ляга недарма на чолі, І сила підводиться в повнім розвої (Стельмах, V, 1963, 194).

РОЗВІ́Й², во́ю, ч., спец.

1. Розмотування навитого на що-небудь матеріалу.

2. Що-небудь розмотане з чогось.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 635.