РОЗВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВІ́ДАТИ, аю, аєш, док.

1. неперех. Здобувати відомості про супротивника, ворога або про місцевість, яку він займає. Село Шпитьки притулилося під горою: ми, значить, під’їжджаємо на німецькій штабній машині, зупиняємось із метою розвідати (Ю. Янов., І, 1954, 65); — Йому треба було розвідати, скільки у ворога танків і гармат (Донч., V, 1957, 447); // розм. Дізнаватися про кого-, що-небудь, розпитуючи когось або спостерігаючи за кимсь, чимсь. Вона почала стороною розвідувати про синові наміри, почала через людей переказувати, хай прийде, повиниться (Мирний, IV, 1955, 42); [Ада:] Ви будьте спокійні, я розвідувала вже, Івась дійсно був у лікарні так, як писали вам (Ірчан, І, 1958, 132); Сиклета розвідала про діда Грицая й почала вчащати в його город, нібито на річку (Н.-Лев., IV, 1956, 217).

2. перех. Обстежувати, досліджувати, вивчати що-небудь з певною метою. Розв’язуючи сучасні проблеми геології, нам доводиться часто глибоко розвідувати віддалене геологічне минуле нашої планети (Геол. ж., XVI, 4, 1956, 5); Росіяни розвідували і заселяли величезні недосліджені простори Заволжя і Сибіру (Іст. середніх віків, 1955, 203); Розвідать берег вислав капітан двох моряків (Гонч., Вибр., 1959, 388); // Шукати родовища корисних копалин. [Поліна Павлівна (зітхнувши):] Що поробиш… Я теж з Аркадієм зустрічаюсь тільки за обідом. Так і в Сибіру було, на приїсках, і в Голодному степу, де він розвідував марганець, і тут… (Мокр., П’єси, 1959, 200); Славна армія геологів розвідала великі запаси кам’яного вугілля, залізних і марганцевих руд, титану, ртуті, сірки і багато інших корисних копалин (Наука.., 5, 1960, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 634.