РОЗВІ́ДНИК, а, ч.
1. Той, хто займається розвідкою або перебуває у розвідці (див. ро́зві́дка3 1, 2). Коли хто-небудь з розвідників відповідав нечітко або не уточнив в час розвідки якоїсь деталі, Степан Юхимович дуже сердився (Збан., Над Десною, 1951, 10); Треба спочатку послати в Яблуневію розвідників, які б вивідали, що за сили у ворога і де вони розташовані (Донч., V, 1957, 184).
2. Літак для повітряної, катер для морської розвідки (див. ро́зві́дка3 1). — Напередодні мотались по небу фашистські розвідники. Це значить — жди ранком нападу з повітря (Ю. Янов., І, 1954, 48); Над землею незнайома тиша. Людство стільки мріяло віків! Вище і вперед! Вперед і вище! Знов розвідник в небо полетів (Тер., Серце.., 1962, 5).
3. Працівник, агент розвідки (див. роз́ві́дка3 3). — Ви не тільки військовий лікар, — промовив, трохи дратуючись, Таубенфельд. — Ви виконуєте місію розвідника (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 128); Нюхом старого розвідника Денис Бараболя відчув, що органи ДПУ напали на його слід (Стельмах, II, 1962, 277).
4. Фахівець з розвідки (див. ро́зві́дка3 4). На скіфській могилі — геологорозвідувальні знаки, а біля могили біліють намети розвідників (Довж., Зач. Десна, 1957, 518); Уперше розвідники надр мали пустити в дію надшвидкісні бурові верстати (Жур., Звич. турботи, 1960, 161); * Образно. Ударників комуністичної праці називають розвідниками майбутнього. І в праці, і в житті вони подають приклад комуністичної свідомості, трудового героїзму, державного підходу до справи (Укр. іст. ж., 2, 1960, 41); Ми вмієм думам дати зліт І волю насталить. Йдемо крізь бурю, спеку, лід, Розвідники століть (Дор., Літа.., 1957, 60).
РОЗВІДНИ́К, а́, ч. Фахівець з розводки пилки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 634.