Про УКРЛІТ.ORG

розволочуватися

РОЗВОЛО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко, РОЗВОЛОЧИ́ТИСЯ, лочу́ся, ло́чишся, док.

1. тільки док., розм. Стати морально зіпсованим, набувши аморальних звичок. Жени, мати, свого сина. Бо розволочиться (Чуб., V, 1874, 166); Перескочила її гадка на.. чоловіка-москаля… Де він?.. що з ним сталося?.. Може, розпився, розволочився та так де-небудь під шинком богу й душу віддав (Мирний, II, 1954, 157); // Звикнути гуляти, нічого не робити; розбалуватися. Хіба вже на велике свято, що до церкви одпросимось, а в неділю й не думай. «Розволочитесь,було каже пані, гніваючись,не пущу!..» (Вовчок, І, 1955, 102); — Тебе добудишся! Менше б по вулиці тинявся. Ось ми пропишемо Федотові, як ти тут розпарубкувався та розволочився (Тют., Вир, 1964, 8).

2. тільки недок. Пас. до розволо́чувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 639.

вгору