РОЗВИ́НЕНИЙ, РОЗВИ́НУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розви́нути. Будь молодий, золотий, опромінений. Сяй, ніби прапор на сонці розвинений. Щастя свого не губи (Вороний, Вибр., 1959, 151); Натхнення — це той же талант, розвинутий трудом, розцвічений життям народу (Мал., Думки.., 1959, 20); Комсомол допомагав партії.. готувати покоління всебічно розвинених людей, які житимуть, працюватимуть і керуватимуть суспільними справами при комунізмі (Статут КПРС, 1971, 27); Марксизм сучасної епохи — це творчо розвинутий Леніним марксизм, перевірений і збагачений досвідом Жовтневої революції, будівництвом соціалізму в усіх країнах, де до влади прийшов робітничий клас (Наука.., 5, 1958, 4); Традиції Маяковського повинні бути підхоплені українськими кінематографістами та кінодраматургами і розвинуті в наш час і за наших умов (Мист., 6, 1955, 33); Євгеній, у котрого слух був надзвичайно сильно розвинений, чув серед тиші кожде слово (Фр., VII, 1951, 266); У нього, мов у звіра, був розвинутий витончений інстинкт, і примхам його вірив Бараболя не менше, аніж строгим фактам (Стельмах, II. 1962, 277).

2. у знач. прикм., перен. Який досяг розумової, духовної зрілості, став розумово, духовно вищим. — Вона була дівчина на свій вік розумово незвичайно розвинена, повна імпульсів і жадоби до науки й діла (Коб., III, 1956, 129); Родинні нещастя.. зробили мене ще більше скупленим і серйозним, так що на свій вік я видававсь усім занадто поважним і розвиненим (Коцюб., III, 1956, 281).

3. у знач. прикм., перен. Який став кращим, досконалішим, піднявся на вищий щабель, досяг високого рівня у чому-небудь. У країнах розвинутого капіталізму є клас найманих сільськогосподарських робітників, який склався протягом десятків років (Ленін, 43, 1974, 50); Самовідданими зусиллями партії і народу в нашій країні побудовано розвинуте соціалістичне суспільство (Ком. Укр., 6, 1975, 61); Теорія «неперекладності», давно відкинута у нас, ще де-не-де у вжитку. Особливо сильна вона тоді, коли йдеться про розвиненіші й не так розвинені мови (Рильський, IX, 1962, 59); Ядром значення слова в його розвиненому вигляді є поняття (Рад. психол. наука.., 1958, 175).

4. у знач. прикм. Який виріс, укорінився, зміцнів. Численні досліди, проведені академіком Кириченком, свідчать про те, що насіння, одержане від рослин з добре розвиненою кореневою системою, зберігає цю якість і в потомстві. Воно, як правило, дає вищий урожай (Хлібороб Укр., 7, 1965, 32).

5. у знач. прикм. Який досяг фізичної зрілості. Це ж була дійсно «нормальна», «здорова» людина: всі члени були пропорціонально розвинені (Хотк., І, 1966, 120); У Романа було красиве тіло, розвинуте, біле, м’язисте, значно молодше за його порізане.. зморшками обличчя (Гончар, III, 1959, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 631.