РОЗВЕ́РСТКА, и, ж.

1. Дія за знач. розверста́ти, розве́рстувати 1. [Брат:] Чупара даремно здіймає тривогу. Подумайте, що ж це — не ясно для всіх? Йому б у теплі берегти свою ногу, А він у буран, на розверстку — це сміх (Перв., II, 1958, 354).

2. У період воєнного комунізму — спосіб державної заготівлі сільськогосподарських продуктів, який полягав у тому, що селяни повинні були здавати всі лишки продуктів від норм, установлених на особисті потреби. Чому була необхідна заміна розверстки продподатком? Тому, що розверстка виявилась непомірна тяжкою і незручною для селян (Ленін, 43, 1974, 225); // розм. Продукти, зібрані в такий спосіб. Темний.., а коли довелось, то й землю панську сажнем переміряв [Цимбал] і вже ось при вагах з олівцем за вухом стоїть, розверстку з людей приймає (Гончар, II, 1959, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 626.