РОЗВЕ́РСТИЙ, а, е, ритор., рідко. Широко розкритий, широкий. Треба було мати залізну силу волі, щоб вистояти отут, перед розверстим отвором мартена, проти тисячоградусної температури (Собко, Біле полум’я, 1952, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 626.