РОЗВЕРЕЩА́ТИСЯ, щу́ся, щи́шся, док., розм. Почати сильно верещати. [Стецько:] Та й моя пащикувата, Як розверещиться, Як розпорошиться, То тісна бува і хата! (Кроп., II, 1958, 80); За нею всі інші, що там були, кури Як розверещаться, мов друть [деруть] їх зі шкури! (Фр., XIII, 1954, 262).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 626.