РОЗВАНТА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВАНТА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Звільняти кого-, що-небудь від вантажу; знімати, виносити вантаж із машини або якогось іншого виду транспорту. Край дороги, біля вороху пшениці, Оксана з дівчатами розвантажують машину, що привезла зерно для сівалок (Головко, Літа.., 1956, 91); Поки хлопці розвантажували вози, дівчата кинулися по різну харч, і за годину всі знов сиділи за столом, частуючи гостей (Тулуб, Людолови, І, 1957, 65); Перед бійцями височенним муром встала стрімка скеля. Черниш наказав розвантажити коней і відправити їх назад з двома бійцями (Гончар, III, 1959, 99); * Образно. [Убийбатько:] Кожна людина може написати в житті одну річ, в якій вона розвантажить свою душу від того, що її гнітить або хвилює (Мик., І, 1957, 414).

2. Звільняти що-небудь від чогось зайвого, непотрібного. Розвантажити великі міста від промислового будівництва можна в тому разі, якщо подбати про економічний та культурний розвиток навколишніх малих і середніх міст (Наука.., 10, 1970, 3); // Звільняти кого-, що-небудь від надмірного навантаження. Партія ставить завдання в найближчий час розвантажити жінку від хатніх турбот (Рад. Укр., 11.VI 1959, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 624.