РОЗВАЖА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто розважає, звеселяє кого-небудь; жартун, витівник. Свіфта водночас вважали художником-просвітителем — і войовничим антиінтелектуалістом; борцем за поліпшення життя людства — і лютим людиноненависником; дидактиком — і розважальником (Рад. літ-во, 5, 1968, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 621.