РОЗВАЖА́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для розважання. Моцарт створив багато побутової розважальної і танцювальної музики (Мист., 1, 1956, 45); Грабовський критикував деяких українських письменників за надмірне захоплення історичною тематикою, за ідеалізацію історичного минулого України, за пустопорожні розважальні твори, позбавлені серйозного змісту і розраховані на зовнішній ефект (Ком. Укр., 8, 1964, 76); Розважальне фотографування використовує оптичні і механічні прийоми для утворення різних фотографічних ефектів (Довідник фот.., 1959, 100); Поїздка спеціаліста в господарство — не розважальна прогулянка. Це його основна організаторська робота (Рад. Укр., 14.III 1964, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 621.