РОЗВ’Я́ЗНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до розв’я́зний. Вакуленко починав розуміти, звідки в цього юнака йшли всі оті порушення дисципліни, розв’язність (Ткач, Моряки, 1948, 68); Хвалькуватість, пиха, розв’язність, що так часто псують людину, були Ауезову абсолютно протипоказані (Літ. Укр., 26.IX 1967, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 641.