РОЗБУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.

1. Стати пихатим, зарозумілим; загордитися.

2. Стати дуже збудженим, запальним; розпалитися. Юрчик розбундючився.. Оп’янів і лаявся: — Хіба ви опришки? (Хотк., II, 1966, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 618.