РОЗБО́РСАТИ, аю, аєш, док., перех.. діал.

1. Розкидати. Головатий з двома куренями [козаків] заліз перед валами, по яких били обидва канонерських човни. Вогонь був настільки ущільнений, що геть розборсав високий крутий вал (Добр., Очак. розмир, 1965, 142).

2. Розплутати. Розборсати верівку [вірьовку], мотузок, коли їм [ним] що зав’язано (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 614.