РОЗБО́ВТОК, тка, ч., розм. Насиджене яйце без зародка з неприємним запахом. Гаркуша дав наказ: не зупинятись, рухатись далі до хуторів, бо в школі, мовляв, вода розбовтками тхне (Гончар, Таврія, 1952, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 613.