РОЗБИТНИ́Й, а́, е́, розм. Який уміє вдало, швидко, за будь-яких обставин усього добиватися, все діставати і т. ін.; спритний, моторний. — Приїде сьогодні… з вантажем… Все зробила, все дістала розбитна Ольга (Шиян, Баланда, 1957, 189); Хазяїн із тих розбитних гуляй-пільськчх хурщиків, що розжилися до революції на торгівлі хлібом (Гончар, II, 1959, 332); Не балувана людською увагою і ласкою, з вигляду ніби смілива і розбитна, а насправді дуже чутлива на кожну нещирість, Мотя особливо цінувала щирість і відвертість в людях (Коз., Сальвія, 1959, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 609.