РОЗБИРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розбира́ти 1-4, 10, 11. Вже йде та непевна справа — розбирання жеребків (Л. Укр., III, 1952, 555); Я тільки міцніше стиснув гвинтівку і вперше відчув, що це — зброя, а не річ для вивчення, розбирання, складання, чистки і носіння на плечі (Багмут, Записки.., 1961, 7); Віддав [полковник] наказ зібрати все населення міста для розбирання руїн (Собко, Запорука.., 1952, 10); Провів [М. К. Гудзій] справді колосальну роботу по розбиранню величезної кількості рукописів письменника [Л. Толстого] (Рад. літ.-во, 3, 1957, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 606.