Про УКРЛІТ.ORG

розбинтований

РОЗБИНТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розбинтува́ти. Його нога була вже розбинтована, але лежала на дерев’яній милиці, щільно обтягнута гумовою панчохою (Кучер, Голод, 1961, 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 606.

вгору